Тривалість: 01:02:46 
У 2002 році київська аудіокомпанія «Атлантик» спільно iз Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка розпочали унікальний проект «Етнічна музика України». За ідеєю, цей аудіосеріал складатиметься майже з 25 альбомів, кожен із яких ілюструватиме найхарактерніші особливості традиційної музики того чи іншого регіону. У 2004 році відбулося перевидання готових дисків.

За рівнем культури й естетикою ці видання — а це очевидно — є найкращими з усього масиву подібних видань не тільки в Україні, а й у країнах СНД. Кожна збірка є результатом фахової селекції, оскільки тут дійсно зібрано найяскравіші зразки народного мистецтва зо всіма «родзинками» місцевого колориту. «В архівах нашої компанії, — говорить директор рекордингової компанії «Атлантик» Юрій Гандзюк, — зберігаються матеріали експедицій із колишніх Галицько-Волинських земель і Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини, Надсяння, Опілля, Полісся, Закарпаття, Буковини, Берестейщини, Поділля та інших. Досить повно представлено регіони Київщини, Полтавщини, Східного та Західного Полісся, Слобожанщини, Криму. Наш фонографічний архів охоплює все розмаїття жанрів традиційної музики: колядки, щедрівки, гаївки, веснянки, русальські та купальські пісні, весільні та жниварські, похоронні голосіння, колискові, балади, думи, лірницькі пісні, багато інструментальної музики тощо…»
Цікаво, що чимало самобутніх творів записано ще близько ста років тому на фонографічних валиках (так званих валиках Едісона), інша частина — на магнітних плівках. Унікальність записів у тому, що, наприклад, на валиках зафіксовано полтавських кобзарів, яких у 30-х роках фізично знищила радянська влада. Зараз ті валики — це єдине джерело автентичного стилю, їхня ретельна реставрація — єдиний спосіб врятувати значну частину безцінного скарбу. Зникнення цілих пластів народної музичної культури — процес, на жаль, невідворотний, оскільки відходять у вічність живі носії — сільські дідусі, бабусі, а з іншого боку, йде наступ бездуховної урбанізації-глобалізації. Тому, власне, й виник задум створення всеохоплюючої енциклопедії народної музичної культури.

Є загальне враження щодо всієї серії. Просте. Дякувати небові, є ще на нашій землі люди, які, на відміну від більшості з нас, не тільки слухають пісні. Люди, які співають. Люди, які записують.

Наприклад, з приводу Полтавщини. Дослідники полюбляють цей район, бо пісенна традиція збереглася тут дещо краще, ніж в інших районах. І не просто збереглася – вона тут і досі ще справді жива, розвинена. Непогано дихає. І українську народну пісню у світі знають здебільшого, здається, саме на прикладах традиційного співу Полтавщини (тут я можу й помилятися, звісно). У всякому разі, хоч я і не звідти, а цю манеру співу відчуваю так, ніби з молоком, з повітрям її вбирав. Стає тепло і затишно. На диску представлено обрядові пісні періоду Святок (Різдво, Новий рік і Хрещення), тобто зимові, але все одно – тепло і затишно. Від кожної окремої пісні і від всього запису в цілому – світло. Хочеться слухати ще і ще. Ясно. Ніби повертаєшся додому, і тебе там зустрічають любов’ю. Навіть дивним стає знати, що ти не звідти.

Антон Йожик Лейба