Поки технологічні компанії змагаються за увагу користувачів, а медіа — за довіру аудиторії, американці дедалі частіше голосують гаманцем за зовсім інший тип цифрового продукту. За останніми оцінками, витрати у США на платформу OnlyFans перевищують сумарні витрати на ChatGPT і підписку на The New York Times разом узяті. Але головне питання не в грошах. Головне питання — що саме купують люди? Валовий дохід OnlyFans оцінюють приблизно у 7,22 млрд доларів на рік. Значна частина цих коштів формується не лише за рахунок підписок, а завдяки персональній взаємодії: до 70% доходів авторів, за оцінками експертів, надходить із приватних чатів та індивідуальних повідомлень. Фактично користувачі платять не стільки за фото чи відео, скільки за персоналізовану увагу — відповіді на повідомлення, звертання по імені, ілюзію ексклюзивного контакту. Пояснення цього феномену дедалі частіше шукають у соціальній площині. За дослідженнями, середній американець сьогодні має менше трьох близьких друзів. Соціологи вже кілька років говорять про «епідемію самотності» та скорочення кола довірчих стосунків. У такій реальності цифрові платформи пропонують альтернативу — контрольовану, безпечну й прогнозовану форму спілкування. Там немає ризику відмови, незручної паузи чи взаємних зобов’язань. Є лише транзакція: гроші в обмін на увагу. Парадоксально, але це відбувається в момент, коли довіра до традиційних інституцій знижується. За міжнародними дослідженнями, лише близько 40% людей у світі довіряють більшості новин «більшість часу». Штучному інтелекту довіряють приблизно 46% — навіть попри те, що більшість активно ним користується. Соціальні мережі як джерело інформації викликають ще більше скепсису в багатьох країнах. Тобто люди готові витрачати мільярди на цифрові платформи, що продають особисту взаємодію. Чи є це ознакою глибшої соціальної кризи? Чи просто черговою адаптацією суспільства до цифрової епохи? Поки відповіді немає. Але цифри свідчать: у світі, де технології стають розумнішими, люди дедалі частіше платять не за алгоритми — а за відчуття, що хтось по той бік екрана звертається саме до них. І це, можливо, найпромовистіший симптом нашого часу.