2014-го разом з анексією Криму Путін розпочав і анексію історії України. Тієї історії, без якої Московія має не такий уже й величний вигляд, а її православ'я виявляється не таким уже й давнім. Тієї історії, справжні спадкоємці якої – українці, а не росіяни. Тієї історії, яка змушує по іншому подивитися на сучасну Україну, її перспективи у світі та претензії Москви на "ісконно рускіє зємлі". 18 березня 2014-го, виголошуючи свою кримську промову перед обома палатами Федеральних зборів РФ, Путін згадував стародавній Херсонес, де приймав хрещення князь Володимир. І це, за його задумом, мало б свідчити про «історичну справедливість» повернення Криму до сучасної Росії. Хоча де був той князь Володимир, а де ті, чиїми нащадками є нинішні росіяни, Путін не уточняв. І дарма. Бо хрещення князя Володимира має безпосередній стосунок до сучасної України, а не до спадкоємців Радянського Союзу й наступників Сталіна. Однак перед тим, як розпочати велику історичну ревізію, Путін оголосив, що 2014-го в Україні відбувся державний переворот. У результаті, за твердженням російського президента, до влади прийшли "нацисти", "неофашисти" й послідовники Бандери, який був "поплічником Гітлера". Хоча тему фашизму в сучасній історії України Москва "прокачала" ще 2002-го. Тоді відбувалися вибори до Верховної Ради – і російські політтехнологи почали називати соратників Віктора Ющенка по блоку «Наша Україна» "нашистами". Між "нашизмом" і "нацизмом" досить швидко поставлять знак рівності. Далі – маніпуляції, політичні й телевізійні технології, наслідки яких ми побачимо вже 2022-го. Станьте спонсором цього каналу, щоб отримувати бонуси: